РФ нахабно вкрала військовий музей. МОУ зрадливо мовчить!
 Міністерство оборони України очолюють дурники чи зрадники?! На очах у всіх, російські окупанти вкрали унікальний оборонно-музейний комплекс у Балаклаві, а відповідні структури Міноборони навіть не помітили! Де заяви? Де протест? Де позов у міжнародний суд? Адже, вкрадене майно оцінюється мінімум у мільярд євро! І це лише один об`єкт!
-Центральний військово-морський музей України, створений у Севастополі за наказом міністра Лєбєдєва, підняв над Михайлівською батареєю російський прапор. Цей музей, який був філією Національного військово-історичного музею України, відтепер іменує себе як Севастопольський військово-історичний музей. Питання про повернення колекції про Військово-морські сили України міністерством оборони України досі не порушене.
Міністр оборони Росії Шойгу 20 березня побував у військовому музейному комплексі у Балаклаві та виставив військову охорону. Керівництво Національного військово-історичного музею України, до якого належить музей, не вжило заходів до збереження від "окупації" музейних фондів, а займалося збереженням приватної колекції.
 Музеї, що знаходяться у військових частинах та Академії ВМС України, а там є оглядова труба самого Нахімова, покинуті тими хто повинен їх зберігати та зберегти.
Гуманітарна катастрофа.
Звертаюся до керівництва Міноборони України та Росії вжити заходів до збереження військово-історичної спадщини! - заявив екс-директор Національного військово-історичного музею України Віктор Карпов, нині Голова Українського інституту воєнної історії, полковник ЗСУ, кандидат історичних наук.
Трохи про музей.
4 липня 2010 року Національний військово-історичний музей України відкрив у м. Севастополі філію – Військово-морський музей України, створений на базі Михайлівського равеліну – однієї з небагатьох вітчизняних артилерійських оборонних фортифікаційних споруд середини ХІХ ст., яка збереглася до нашого часу. Михайлівська артилерійська батарея зведена у 1834–1846 рр. і входила до загальної системи оборонних споруд Севастополя. Довжина батареї становить 205 метрів із флангами, товщина зовнішньої захисної стіни – 1,8 метра. Тильну частину равеліну складала захисна стіна з ровом і додатково трьома ярусами амбразури. До внутрішніх кутів дворових фасадів раніше прилягали дві триярусні башти проте до наших днів збереглася лише одна. У середині равеліну розташовувалася анфілада приміщень для особового складу, каземати на обох ярусах були зв’язані між собою коридорами.
Батарея активно використовувалася в роки Кримської війни 1853–1856 рр. для захисту зовнішнього та внутрішнього рейду Севастопольської фортеці. Озброєння залоги батареї налічувало 77 гармат, з них по рейду могли вести вогонь 64, кут обстрілу становив 50 градусів. Під час оборони Севастополя каземати батареї використовувалися для розміщення поранених. Після закінчення Кримської війни батарею перетворили на складське приміщення, пізніше тут розташовувалися частини артилерії Севастопольської фортеці.
 У період другої оборони Севастополя в 1941–1942 рр. на території батареї був створений опорний пункт, захисники якого тримали оборону і прикривали відступаючі радянські війська. І сьогодні на стінах батареї залишилися сліди від бомб, снарядів та куль – свідків минулих боїв.
Свою роботу музей розпочав із відкриття виставки «Героїчний Севастополь», організованої спільно з Музеєм родини Шереметьєвих, і створеної самим музеєм виставки військово-морської техніки та озброєння, серед експонатів якої на особливу увагу заслуговують літак палубної авіації Як-38, газові турбіни сторожового корабля, а також – дві гармати періоду Кримської війни, передані музею Севастопольським морським портом.
У залах музею розкривається історія Кримської та Першої світової воєн, історія Севастопольського гарнізону, військової артилерії, час революційного перелому, складна епоха Громадянської війни, передвоєнний період і події Великої Вітчизняної війни.
Експоновані раритети – унікальні свідчення історії. Зокрема, відвідувачів зустрічає перлина експозиції – зразок озброєння батареї часів Першої оборони Севастополя – кріпосний «одноріг» зразка 1838 р. Вага цієї гармати становить 3 тонни, вага верстата – 4 тонни.
15 липня 2013 року Міністерством оборони України було затверджено наказ від 15.07.2013 № 484 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 16.07.2010 № 374» про ліквідацію до 31 жовтня 2013 року філій Національного військово-історичного музею України — Військово-морського музейного комплексу «Балаклава» та — Військово-морського музею України і створення філії НВІМУ — Центральний військово-морський музей України, до складу якого входять музейні комплекси — Музейний комплекс «холодної війни» (головний офіс) та Музейний комплекс «Михайлівська батарея».
Чомусь і досі Національний військово-історичний музей України очолює дуже сумнівна особа, занадто наближена до зрадника України, екс-міністра оборони Лєбєдева, чиї дії при окупації Криму, ще очікують оцінки військового трибуналу...
Виникають питання до військової розвідки, СБУ, Прокуратури - що вони знають про три таємничі візити нинішнього очільника головного музею Міноборони до захопленого Севастополя, особливо про осіб, з якими він, і його спільники, зустрічалися в Криму? Чи відсутні у таких діях елементи зради та передачі закритої військової інформації ворогам?
Чому НІХТО з керівництва музею та відповідних Департаментів МОУ не переймається поверненням унікальних музейних колекцій, оцінених мінімум у 5 млн. грн, що належать Міноборони?
В СРСР будівництво комплексу у Балаклаві оцінили у 168 млн. радянських рублів! За нинішніми цінами, з урахуванням інфляції і непрямих збитків це десь МІЛЬЯРД ЄВРО!
Говоримо лише про один музей Міноборони України! Інше поки що не згадуємо...
Чому немає відповідних звернень до міжнародних гуманітарних інституцій? Може через те, що такий важливий напрямок МОУ очолюють абсолютно випадкові люди, які ще нещодавно розгулювали з колорадськими лєньочкамі, просували гуський мір і красувалися на центральних московських каналах?
Чому і досі не звільнено януківсько-лєбєдевського директора головного музею Міноборони, не замінено гуманітарний блок Міністерства? Це свідома зрада чи дурість?
Зрозуміло, Крим ми повернемо. Але, музейну колекцію військово-морського музею у Севастополі вже нині можна ефектно блокувати, опломбувати, накласти арешт до врегулювання напруги. Міжнародне право тут повністю на нашій стороні!
У цій ситуації ми не збираємося світити ліхтариками, скакати і співати гімн! Досить!
Вимагаємо одне - негайне відсторонення скомпрометованих осіб. Повернення на керівні посади справжніх професіоналів-патріотів, які і музей і Міноборони реально розбудовували!
Створюється громадський комітет порятунку музеїв Криму, координатором якого став полковник ЗСУ В.В.Карпов, готуються листи до в.о. Президента України, в Уряд, МЗС, МОУ, РНБО.
Ми ще не забули 23-літню блондинку модельної зовнішності з обозу Лєбєдєва, яку нахабно зробили заступницею директора музею МОУ! Чесні офіцери не збираються терпіти ще і цю ганьбу в Криму!
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", член Комітету порятунку музеїв Криму
в.о. Міністра оборони України
ТЕНЮХУ І.Й.
Шановний Ігоре Йосиповичу!
Національний військово-історичний музей України має два музеї у місті Севастополі – музейний комплекс «Холодна війна» та музейний комплекс «Михайлівська батарея». Створені силами Міністерства оборони України музеї набули значного міжнародного звучання та були основою у визначенні національного статуту музею. Їх музейний фонд відображає історію становлення сучасних Військово-Морських Сил України. Працівниками музею були зібрані особисті речі усіх командувачів українського флоту та ветеранів, які зробили значний внесок у його становлення.
Сьогодні, з вини керівника Національного військово-історичного музею України Таранця В.В. ці музейні фонди знаходяться під загрозою втрати. Сам Таранець В.В. неодноразово був у Севастополі і займався збереженням власної колекції та приватної колекції Шереметєва О.Є., а не державного музейного фонду.
Виходячи з цього вимагаємо вжити заходів щодо порятунку колекції з історії Військово-Морських Сил України та звільнення з посади керівника Національного музею Таранця В.В., людини яка немає фахових знань у музейній галузі, не відповідає кваліфікаційним вимогам за посадою – повна вища освіта за профілем, післядипломна освіта у галузі управління, стаж роботи у галузі культури на посадах керівників нижчого рівня не менше 5 років, та чия бездіяльність та конфлікт приватних інтересів із державними може привести до втрати військово-історичних і культурних цінностей.
Голова Спілки офіцерів України ЛУПАКОВ Є.О.
Комітет порятунку музеїв Криму створено!
У Києві створено Громадський комітет порятунку музеїв Криму. Фундаторами виступили Український інститут воєнної історії, журнал “Музеї України”, група фахівців. Координатором обрано музеєзнавця, кандидата історичних наук, полковника ЗСУ Віктора Карпова. Вивчається питання порятунку унікальних музейних закладів окупованого Криму від розграбування і знищення. Комітет буде залучати поважні міжнародні установи для вирішення проблеми. Очікуємо дій української влади!
У результаті нахабної військово-політичної кампанії Росії проти України було анексовано Кримську Автономну Республіку. Українські громадяни, що проживали в Криму, як військові так і цивільні, гідно зустріли агресивний виклик. Держава Україна вживає заходів до виведення з окупованої території українських військовослужбовців та членів їх сімей, усіх охочих жити в умовах свободи на території України. Втрачено чи немалу кількість матеріальних цінностей та військового майна, які експерти оцінюють у 18 млрд. грн.. Якщо оцінити втрати культурних цінностей, що належать до державної частини Музейного фонду України то ця цифра буде у рази більшою – тільки втрата одного військового музею у Севастополі оцінюється експертами у один млрд. євро.
Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14 травня 1954 року зазначає, що шкода заподіяна культурним цінностям кожного народу, є шкодою нанесеною культурній спадщині усього людства та світової культури. Збереження культурної спадщини має велике значення для всіх народів світу і важливо забезпечити захист цієї спадщини на основі міжнародного права.
Держава Україна, її уповноважений орган повинні прийняти всі можливі заходи для захисту культурної спадщини і вимагати від російської сторони охорони і поваги до культурних цінностей та утриматися від будь-якого ворожого акту спрямованого проти них.
Україна повинна негайно вимагати та домогтися перевезення культурних цінностей безпека яких не гарантується.
Питання збереження культурних цінностей повинно розглядатися під міжнародним контролем. З цією метою Україна за сприяння Генерального директора Організації Об’єднаних Націй з питань освіти , науки і культури або за своїм розсудом повинна запропонувати російській стороні скликати нараду їх представників і, зокрема, представників властей, на які покладено захист культурних цінностей, можливо на нейтральній, належним чином вибраній території та укласти спеціальні угоди з усіх питань, які врегулюють статус культурних цінностей державного музейного фонду.
Віктор Карпов, координатор Громадського комітету порятунку музеїв Криму
| 