Урочище Гай. Політика, трагедія і гранти Політика часто спекулює навіть
на трагедіях. 19 жовтня у селі Сокіл Рожищенського району перепоховали
рештки 79 жертв, які загинули в урочищі Гай у 1943 -1944 роках.
Подія, на жаль, лишилася поза увагою місцевих ЗМІ. Зате на церемонію
прибули консул Республіки Польща у місті Луцьку Беата Бживчи, секретар
Ради охорони пам'яті, боротьби та мучеництва професор Анджей Кунерт,
заступник голови обласної державної адміністрації Олександр Курилюк,
голова Рожищенської районної державної адміністрації Володимир Масалов.
Були тут і представники місцевої громади.
Події, що відбувалися у Соколі під час
війни, і досі потребують серйозних досліджень істориків. Тому висновки,
які тиражує польська сторона, беззаперечно трактуючи їх як частину
Волинської трагедії, - досить поспішні. На цьому наголошують і археологи
з ДП «Волинські старожитності», які були безпосередніми учасниками
розкопок. Дата розстрілу - 30 серпня 1943 року, - на яку посилається
польська сторона, не відповідає датуванням на гільзах, що їх знайшли в
розкопі. На них стоїть клеймо 1944 року.
З огляду на знахідки, виявлені біля
розстріляних, половина жертв не була поляками. Це, зокрема, стверджує
керівник волинських археологів Олексій Златогорський. Проте жоден із
наших чиновників, які приїхали на церемонію поховання, про це не згадав.
Кваплива категоричність оцінки тодішніх подій без архівного супроводу
досить насторожує.
Прикрим і обурливим є факт відмови
православних священиків брати участь у поминальній церемонії на
цвинтарі. За отриманою нами інформацією, представники УПЦ взагалі
відмовилися від участі в панахиді, а УПЦ КП просто не приїхали. Тому
загиблих "відспівали” священики римо-католицької церкви на чолі з
генеральним вікарієм Луцької дієцезії отцем Яном Бурасом.
79 жертв у п'яти домовинах перепоховали на історичній «польській» частині кладовища.
Тут було встановлено і дерев'яний хрест.
Проте крапку в цих подіях ще не
поставлено. Зробити це можуть лише справжні історики. Політики й
авантюристи цей знак не люблять. Тому мислячим людям по обидві сторони
кордону варто пам’ятати, що танці на кістках породжують лише нові
жертви. Досить нашим народам бачити один в одному ворогів. Вчімося
робити з трагедій висновки і не поглиблюймо розбрат за грантові гроші. http://volyntimes.com.ua/news/907 Урочище Гай. Політика, трагедія і гранти
| 